Сарана перелітна – небезпечний шкідник!
У зв’язку з поширенням сарани перелітної( Locusta migratoria) у Запорізькій і Харківській областях та запровадження особливого режиму у Запоріжжі, необхідно під час проведення обстежень сільськогосподарських угідь та інших угідь звертати максимальну увагу на розвиток і поширення особливо небезпечних шкідливих організмів, зокрема сарани перелітної. Сарана є один з найбільш небезпечних і злісних шкідників у світі.
Для України найбільш потенційно небезпечні серед саранових стадні види – італійська сарана (прус) і перелітна (азіатська) сарана.
Зимує перелітна сарана у ґрунті, у фазі яйця у кубушках на глибині 5-8 см; у кожній кубушці, як правило, налічується від 50 до 100 яєць, інколи до 115шт. Навесні, за температури ґрунту 23° відбувається масове відродження личинок. Розвиток личинки, в залежності від умов природнього середовища, зазвичай проходить 35-45 днів. Личинка має 5 віків. Тіло імаго шкідника велике 3,5-5,5см у довжину, від зеленого до бурого кольору, вкрите дрібними плямами. При збільшені кількості особин у популяції нервова система личинки сприймає їх сигнал та перемикає розвиток у стадну форму: більш яскраву - буро-червону личинку замість зеленої. Швидкість льоту дорослої крилатої сарани коливається від 8 до 10 км за годину. Відстань, яку пролітає сарана за добу : вдень – 3-40 км, вночі до 15км. Однак, при сприятливих метеорологічних умовах(перенесення вітром), відстань може сягати до 500 км. Через 30-40 днів після окрилення стадна перелітна сарана починає відкладати яйця у кубушки, після чого гине.
Сарана - типовий поліфаг, харчується усіма рослинами, проте надає перевагу злаковим культурам - кукурудзі, просу, сорго, пшениці, а також очерету, пирію тощо. В наших кліматичних умовах зима і є основним стримуючим фактором поширення шкідника. Одна доросла особина сарани може відкласти яйця лише раз – у вересні. Низькі зимові температури та відповідний комплекс агротехнічних заходів сприяють зменшенню чисельності шкідника.
Основні «резервуари» популяції мешкають в заплавних луках у дельтах великих річок. Масове розмноження сарани відмічається тільки у жаркі і засушливі періоди, що ми спостерігаємо цього року, особливо у східних областях України.
З метою попередження можливих втрат сільськогосподарських культур важливо своєчасно виявляти місця концентрації комах і вживати відповідних заходів. Насамперед, треба провести обстеження місць-резервацій саранових: неорні землі, узлісся, посіви багаторічних трав, пасовища та інші необроблювані землі. А потім - обстеження прилеглих посівів сільськогосподарських культур, особливо соняшнику, кукурудзи, баштанних, овочевих тощо.
Обстеження краще проводити після сходу сонця і до 9-ої години, або з 18-ої години і до заходу сонця, коли саранові в стані відносного спокою перебувають на вершинах рослин. Найбільш активні вони в теплі ясні дні і, навпаки, стають майже нерухомі у дощову, похмуру погоду і найхолодніші нічні та вранішні години.
Захисні обробки посівів інсектицидами проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку у ранкові та вечірні години. Порогові рівні шкодочинності саранових: ЕПШ личинок нестадних кобилок 5-10, італійського пруса 2-5 екз/м.кв. Рекомендовані препарати проти саранових на люцерні(насіннєві посіви), соняшнику, цукрових буряках, яблуні, груші, житі, ячміню, пшениці : Моспілан(0,05-0,075л/га), Догма(0,2-0.3л/га), Сумітіон(0,8-1,5л/га), Фастак (0,15-0,2л/га) та інші. Основну масу личинок стадних саранових слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. Хімічні заходи слід завершити до окрилення сарани.
Захисні обробки проводять засобами захисту рослин згідно «Переліку…», з дотриманням регламентів їх застосування. Під час проведення захисних заходів потрібно дотримуватися правил техніки безпеки та керуватися Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 «Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві».
Оксана ЗАБУЖНА,
державний фітосанітарний інспектор
ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області
